Я працюю на цвинтарі. Павло Белянський. Vivat

Павло Паштет Белянський пише короткі, але проникливі історії про життя та смерть очима працівника ритуальних послуг. Павло написав книжку після кількох років роботи на кладовищі — він був співвласником контори з виготовлення пам’ятників. Замальовки про живих і мертвих, про неймовірне кохання й нестерпну дріб’язковість, про образи й прощення нікого не залишають байдужими. Філігранний стиль, щирість, реалістичність оповіді не відпускають читача аж до останньої сторінки. Збірку покладено в основу фільму «Я працюю на цвинтарі», сценарій до якого написав також Белянський. Зараз Павло «Паштет» воює в одній з бригад ЗСУ старшим стрільцем штурмової роти.

Про автора

Письменник має строкату біографію: народився на Луганщині, закінчив Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут, і за своє життя встиг попрацювати охоронцем, вантажником, експедитором, журналістом, рекламістом… та відкрити свою фірму з виготовлення надгробків. Видавався у незалежних видавництвах, написав понад 100 оповідань та кілька романів.

Чому варто прочитати?

• Фільм «Я працюю на цвинтарі» потрапив на великі екрани мало не першим від початку повномасштабного вторгнення і повернув людей до кінотеатрів. Це вже за ним пішла вервиця великих українських прем’єр. Тож якщо ви дивилися цю непересічну екранізацію, варто прочитати й першооснову — збірку оповідань.

• Чи багато в сучасній українській літературі прикладів, коли фільм знімають за творами андеґраундного автора? А скільки екранізацій автобіографічних текстів? У цьому плані «Я працюю на цвинтарі» дійсно унікальна збірка. Варто лиш взяти її до рук, щоб зрозуміти в чому вайб прози Белянського, і вона не відпустить до кінця.